А чи знали ви, що читання не лише позитивно впливає на розумову діяльність, а й заспокоює та допомагає впоратись з тривогою? 🤓 Тож нехай спільне читання стане вашою сімейною традицією! 

Разом з видавництвом Vivat підготували для вас добірку книжок українських письменників та письменниць, які гарантовано піднімуть настрій 🙇‍♀️📚

📖 «Тю», — сказав їжачок», Сашко Дерманський

📖«Жерар-партизан», Іван Андрусяк

📖 «Найважливіша книга про зуби», Галина Ткачук

📖 «Полінка», Віталій Запека

📖«Як весело в будинку «Вау!», Андрій Кокотюха

А докладніше про кожну книжку розповідаємо у матеріалі на «О.медіа» 👉 http://bit.ly/3TEH4aJ



🏠 Дім 💔

Це слово стало болючим та сакральним для українських дітей та їхніх родин. А річниця війни знову пробуджує переживання, які так складно втихомирити. 

👩‍👧‍👦 Можливо, саме зараз вам стануть у пригоді поради як врівноважити психологічний стан батьків та дітей, що залишили свої домівки: bit.ly/40Ysn5g 

© Дякуюємо за ілюстрацію Олександрі Аптер



https://numo.mon.gov.ua/skills/ya-ta-svit


🌬 Це дійсно дієвий спосіб — *дихальні практики*. З їх допомогою дитина може заспокоїтися, узяти під контроль тривогу та прояви стресу.

💨 *Набір з 15 карток «Вдих-видих» від дитячої психологині Світлани Ройз* https://bit.ly/3XeNXje зроблені таким чином, щоб підсилити цей ефект ще й фізичними діями. Коли дитина одночасно робить дихальну практику, торкається паперу чи столу, коли пальчик відчуває стійку поверхню, око стежить за рухом, це одночасно задіює низку процесів, які допомагають стабілізуватися. 

Спробуйте цей прекрасний інструмент сьогодні! А ще більше матеріалів з психологічної підтримки батьків та дітей шукайте у *Спільнотеці* на spilnoteka.org.





Психологічні рекомендації для дорослих

щодо підготовки дітей до безпечного поводження у стресовій ситуації

І етап. Що таке безпека?

Розмова не має бути довгою. Всі актуальні теми можна розділити на змістовні блоки.

Насамперед у дитини будь-якого віку треба запитати, що таке безпека.  Далі з дитиною з 3 років можна разом вигадати ідеальний захищений (можливо, уявний) простір. А потім намалювати чи виліпити його.

У дітей із 4 років можна запитати, чи є в них знайомі (діти та дорослі), з якими вони почуваються захищеними.

З дитиною від 5 років  можна поговорити про те, що відчуття безпеки може бути внутрішнім – коли ми впевнені в собі, своїх знаннях, силах, в одне одному, знаємо правила, що нас ніхто не зрадить, і ми можемо розраховувати на допомогу. Запитуємо у дітей, на що вони спираються (якості, знання).

ІІ етап. Як ми можемо подбати про безпеку?

Дитині з 3 років нагадуємо: ми дотримуємось і знаємо правила дорожнього руху, як заходити в ліфт, не відчиняємо двері чужим, миємо руки після прогулянки, перед їжею, носимо маску під час карантину, не йдемо кудись із незнайомцями, перевіряємо електроприлади, вимикаємо газ і воду, коли надовго залишаємо оселю, наприклад, їдемо у відпустку.

Дитині від 4 років слід дати універсальний алгоритм дій у ситуації, якщо раптом відбувається щось несподіване, те, що не залежить від нас, – пожежа, хвороба, землетрус, військові дії. Для цього, у відповідності до вікових можливостей поясніть та навчіть:

·               Запам’ятати/виписати телефони служб допомоги: швидка, пожежна, газова або намалювати плакат «що робити, якщо…».

·                   Скласти список контактів для складних ситуацій, щоб знати, кому можна зателефонувати зі знайомих аби попросити про допомогу.

·             Знати свої ім’я і прізвище, адресу, імена батьків та де записані їхні номери телефону (може бути браслет із номером телефону батьків).

·               Пояснити, що для сповіщення людей про небезпеку, лунає сирена. Вона спеціально дуже гучна, щоб усі почули та відреагували (для дітей дошкільного віку продемонструйте і запропонуйте видати найгучніший та найнеприємніший звук).

·         Скласти список стратегій, які допомагають упоратися з тривогою, як-от копінг-стратегії – дихання з акцентом на видиху, відчуття стійкості стоп, покласти руку на живіт і подихати, розмахувати руками, спертися на стіну.

·               Розміркувати про захищений простір у будинку (приміщенні школи, садочка) чи на вулиці. Треба точно знати, де це місце, чи нічого не заважає до нього дістатися, чи закріплені речі, меблі (в умовах міської квартири, зазвичай, це ванна кімната).

·                   Зібрати «валізку безпеки» (замість «тривожна валіза», щоб не провокувати тривогу). З дитиною віком від 4 років у «валізу безпеки» можна зібрати найважливіше, що може стати в нагоді під час надзвичайних ситуацій. Треба розповісти дитині, що ми покладемо у валізу та навіщо.

·      З дитиною дошкільного віку і початкової ланки школи пограти, а зі школярами проговорити індивідуальний алгоритм дій: що він/вона робитиме в надзвичайній ситуації. Наприклад, дошкільник – надіває браслет із номером телефону батьків, швидко одягається, бере свою іграшку, ліхтарик, пляшку води.

·                   Корисно  разом проговорити план дій у різних ситуаціях: що робити, коли відчуваємо запах гару чи коли хтось занедужує. Наприклад, коли землетрус, треба взяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, спуститися сходами (не ліфтом) на відкритий простір. Якщо повінь – узяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, піднятися на високе місце. Коли чуємо сигнал сирени, треба взяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, піти в бомбосховище або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни.

·                   Розповісти дітям про місця, в яких заборонено перебувати під час надзвичайної ситуації, як-от: біля важких речей, вікон та скляних речей, у ліфті.

·                   Переконатися, що діти знають безпечні місця біля ігрових майданчиків і в будь-якому іншому місці, де вони часто бувають. А ще необхідно пояснити принцип, за яким вони вибиратимуть правильне укриття навіть у незнайомих місцях. 

ІІІ етап. Закріплюємо знання в дії

З дитиною віком від 3 до 8 років можна закріплювати знання так:

·                   Ходити домом  і досліджувати, що потрібно сховати у шафу, чи добре закріплені стелажі та полиці, чи не впаде ваза та інше.

·             Дорослі чи діти подають сигнал і всі разом імітують, що треба робити в такому випадку. Спочатку звуки мають бути тихі чи смішні, поступово їх треба робити гучнішими (пожежа, землетрус, сигнал тривоги). Діти самі можуть сигналізувати гучним і неприємним звуком.

·                   Далі треба зібрати «валізку безпеки» (тривожну валізу), піти до безпечного місця, яке обрали.

·                Важливо, щоби дорослий підтримував дітей, підказував, що потрібно робити (взяти ліхтарик, телефон, узяти за руку дорослого, перевірити, чи вимкнене світло, та інше), наголошував на тому, що дитині вдається, не квапив. Дія має закріплюватися у відчутті безпеки.

 


Психологічні рекомендації для батьків щодо поводження у стресовій ситуації

·    В будь-якій екстремальній ситуації треба подумати, що я можу зробити, а що не в моїх силах чи компетенції, та чітко визначити свою зону відповідальності.

·           В стресових ситуаціях добре допомагає вміння концентруватися на проблемі, а не на особистих емоціях. Тоді ми намагаємося знайти альтернативні способи вирішення проблеми та обрати з них найбільш прийнятні.

·        Для дорослого важливо бути впевненим, спокійним та діяти раціонально, бо на нього покладається відповідальність за неповнолітніх дітей. Але це не означає приховування негативних почуттів та емоцій, таких як: занепокоєння, тривога, розпач, страх тощо. Проговорюйте з дітьми емоції, що відчуваєте самі та обговорюйте дитячі почуття, пояснюючи і показуючи власним прикладом, що переживаючи негативні емоції можна обирати доцільну поведінку.

·              Пам’ятайте, що іноді ми приймаємо неперевірену інформацію за правду і починаємо хвилюватися, хоча насправді для цього немає ніяких підстав. Перевіряйте інформаційні повідомлення на достовірність лише за офіційними джерелами.

·           Знаходьте можливості, щоб відволіктися та переключитися від нав’язливих тривожних думок: зайнятися чимось приємним, що викликає позитивні емоції, допомагає розслабитися. Щоденно знаходьте час для того, щоб розслабитися, відпочити!

·              Якщо негативні емоції беруть гору, може допомогти виконання монотонних, рутинних справ.Підходить усе, що діє заспокійливо, дає можливість відволіктися від факторів стресу. Наприклад: перевірка зошитів і заповнення облікової документації, хобі, прибирання, приготування їжі, дрібний ремонт тощо.

·        Іноді виплеснути негативні емоції допомагають фізичні вправи, рухова активність, спів, малювання. Корисно долучати до цього дітей.

·           Щоб негативні емоції не накопичувалися, треба поділитися ними, наприклад, з колегами, близькими людьми, чи можна просто виписувати їх на папір, вести щоденник.

·                   Пам’ятайте про почуття гумору! З ним усі стресові ситуації переносяться значно легше.

·                   Підвищуйте свою компетентність щодо знання алгоритму дій та розширення поведінкових стратегій у кризових і непередбачених надзвичайних ситуаціях. Для цього ознайомлюйтеся з якісними рекомендаціями кваліфікованих фахівців на офіційних державних і місцевих сайтах.

·                   Розробіть для себе чіткі плани-стратегії поведінки, алгоритми дій (як батьків, як громадян) та узгодьте у  родинах що індивідуально кожен робитиме в надзвичайній ситуації.

·                   Заздалегідь проведіть підготовчу роботу: навчальні тренування, підготовка життєво-необхідних речей, документів, аптечки, «валізи безпеки», транспортного засобу тощо.

·                Рекомендовано насамперед запастися життєво необхідними речами. Подумати, які речі необхідно мати із собою в тому випадку, якщо ви будете змушені перебувати в безпечному приміщенні протягом певного часу, не виходячи.

·              Повідомити про це членам сім’ї: продемонструвати вміст сумки чи валізи безпеки та вказати місце її зберігання, переконатися, що всі знають, як користуватися цими речами, призначити відповідального за періодичні перевірки й оновлення вмісту сумки.

 

Нехай ці знання Вам ніколи не знадобляться.


Інформаційні джерела:

 ·     «Супергерої безпеки. Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій» https://drive.google.com/file/d/1bP7_w1II-DyXS3LF4nb4UBOhccduKOA0/view?fbclid=IwAR1RULTzaDOtiodz4p75JlYujh3XP9MCk8jr4O4VdbhqC7lH-mNe0s6zjSs

·     «У разі надзвичайної ситуації або війни» https://cloud.mkip.gov.ua/s/7QSHT2FTkLZZTMd

·     «Пам’ятка щодо правил поведінки (порядку дій) населення у разі виявлення підозрілого об’єкта, вибухонебезпечного предмета» https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2022/01/pravila.pdf


Алгоритм дій в надзвичайних ситуаціях!

- у найкоротший строк необхідно визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи та виходи до безпечної зони;

не можна залишати дітей без нагляду з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації;

- евакуацію людей треба починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних із ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння;

- у зимовий час на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію, діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або взяти теплий одяг із собою, а дітей молодшого віку потрібно виводити або виносити, загорнувши в ковдри або інші теплі речі;

- ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування в небезпечній зоні дітей;

- виставляти пости безпеки на входах у будівлі, щоб унеможливити повернення дітей і працівників до будівлі, де виникла пожежа;

- у разі гасіння треба намагатися насамперед забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;

- щоби запобігти поширенню вогню, диму, потрібно утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також – від розбивання скла.

Не говори – щоби чути вихователя/дорослого

Не біжи – щоби не постраждати

Не штовхайся – щоби не постраждали інші

Не повертайся – щоби залишатися в безпеці

Після прибуття до безпечної зони, не розходитися й залишатися разом із своєю групою біля вихователя.

Правила евакуації для педагогів передбачають такі дії:

- Евакуація здійснюється за звуковим сигналом, який у разі потреби активує адміністрація або особа, яка виявила пожежу.

- Нагадайте дітям про головну мету евакуації (їхня безпека) та правила евакуації: не говори, не біжи, не штовхайся, не повертайся.

- Закрийте двері та вікна.

- Перевірте безпечність маршруту для евакуації.

- Під час переміщення один вихователь очолює колону, а інший завершує колону групи.

- Допоможіть маленьким дітям.

- Евакуація здійснюється до визначеного місця (місце для кожної групи визначається під час тренувальних навчань і не змінюється).

- Після прибуття на визначене місце перевірте наявність усіх дітей за списком.

Як діяти, якщо хтось помітив підозрілий предмет:

- швидко відвести на максимальну безпечну відстань (не менше 100 метрів) усіх людей;

 - якщо підозрілий предмет залишила невідома особа, необхідно запам’ятати її зовнішність, одяг, автотранспорт та його номерні знаки;

- позначити місцезнаходження предмета, за можливості огородити його та сфотографувати;

- негайно повідомити в оперативні служби, надавши інформацію про характерні ознаки предмета:

У поліцію (102) – у разі виявлення підозрілого предмета,

У ДСНС (101) – у разі виявлення боєприпасів.





Поради психолога для батьків



ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ, ДІДУСІВ ТА БАБУСЬ

Шановні батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину.

(лист дитини до батьків)

·       Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, стати людиною.

·       У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити.

·       Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

·       Мої почуття ще недозрілі — прошу будьте чутливими до моїх потреб.

·       Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

·       Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно при-ймати рішення у дорослому житті.

·       Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

·       Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути кращою.

·       Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене

·       на руки, пестили, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважають мені робити самостійно кроки.

 

·       Любі мої, я вас дуже люблю! Доведіть мені, що ви любите мене також.


ЩО РОБИТИ ЯКЩО ... У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА

Визначте причини:

·       Можливо, конфліктність - наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона - центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.

·       Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.

·       Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім'ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.

·       Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Як себе вести з конфліктною дитиною:

·  Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.

·  Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об'єктивно розібратися у причинах конфлікту.

·  Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

·  Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.

·  Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного.

Рекомендую  пограти:

·       Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.

·       З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.


ЩО РОБИТИ ЯКЩО... У ВАС СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА

Визначте причини:

·       Найчастіше сором'язливість - результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.

·       Робота з подолання сором'язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором'язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.

Як себе вести з сором'язливою дитиною:

·            Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.

·            Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.

·            Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.

·            Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором'язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором'язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором'язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя.

Рекомендуємо  пограти:

·  Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф і т.д. Така гра сприяє розкутості.

·  «Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.

·  «Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина - морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін. 


Дитячі страхи: причини та наслідки

Нелегко знайти людину, яка ніколи б не відчувала страху. Стурбованість, тривога, страх – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психологічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум. Незважаючи на загальне негативне забарвлення, страх виконує в психічному житті дитини важливі функції:

Страх – це своєрідний засіб пізнання оточуючої дійсності, що призводить до більш критичного та вибіркового відношення до неї і, таким чином, може виконувати певну навчальну роль в процесі формування особистості;

Як реакція на загрозу страх дозволяє попередити зустріч з нею, відіграючи захисну адаптивну роль в системі психічної саморегуляції.

Причинами страхів можуть бути події, умови та ситуації, що являються початком небезпеки. Страх може мати своїм предметом яку-небудь людину чи об´єкт, які інколи з ним не пов´язані і розцінюються як безпредметні. Страх може викликатися стражданнями, якщо в дитинстві сформувались зв´язки між цими почуттями.

Вікові страхи, тобто страхи, характерні для певного вікового періоду, відображають історичний шлях розвитку самосвідомості людини. Спочатку дитина боїться залишитися одна, без підтримки близьких, боїться сторонніх, невідомих осіб. В період від 2 до 3 років дитина боїться болю, висоти, гігантських тварин. Після 3 років вона боїться темряви, уявних істот. Страх темряви співпадає за часом з розвитком уяви дитини. Інколи дитина, що не може відокремити реальність від вимислу, переповнена страхом перед Бабою Ягою та Кощієм, як символами зла та жорстокості. З 6-7 років діти можуть боятися вогню, пожежі, катастроф.

Навіювані дитячі страхи досить поширені. Їх джерело – дорослі, що оточують дитину, які мимоволі «заражають» дитину страхом, тим, що занадто наполегливо, підкреслено емоційно вказують на існування небезпеки. В результаті дитина сприймає тільки другу частину фраз: «Не ходи – впадеш», «Не бери – опечешся», «Не гладь – вкусить». Дитині поки ще не зрозуміло, чим їй це загрожує, але вона вже розпізнає сигнал тривоги і переживає страх.

В проблемі профілактики дитячих страхів важливі наступні моменти:

Дітей ні в якому випадку не можна лякати – ні дядьком, ні вовком, ні лісом – прагнучи виховати її слухняними. Дитині відповідно до її психічного розвитку слід вказувати на реальну небезпеку, але ніколи не залякувати придуманими колізіями.

Дорослі ніколи не повинні соромити дитину за страх, який вона відчуває. Глузування над боязливістю дитини можна розцінювати як жорстокість.

Дитину ніколи не слід залишати одну в незнайомому для неї оточенні, в ситуації, коли можливі різноманітні несподіванки.

Ефективні методи та прийоми попередження та подолання дитячих страхів:

1. Підвищення загального рівня емоційних переживань дитини (досягнення комфортності в спілкуванні, очікуванні нової гри, максимальне розгортання критеріїв оцінки та похвали). При цьому велика увага приділяється підтримці в дитячому колективі атмосфери прийняття, безпеки, щоб дитина відчувала, що її цінують незважаючи на успіхи.

2. Метод послідовної десенсибілізації, суть якого полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов´язані з моментами, які викликають у неї тривогу й страх.

3. Метод «від реагування» страху, тривоги, напруги, що здійснюється за допомогою гри-драматизації, де діти за допомогою ляльок зображують ситуацію пов´язану зі страхом.

4. Маніпулювання предметом страху (прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи») в ході цієї роботи ситуації та предмети страху зображуються карикатурно.

5. Емоційне переключення, «емоційні гойдалки» (дитині пропонують зобразити сміливого та боягуза, доброго та злого тощо.

6. Лялькотерапія (у грі дитина стає сміливим героєм казки чи мультфільму, надає улюбленому герою роль захисника).


ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою і для дітей, і для дорослих? 

Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.

Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».

Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».

І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!


Прийоми, які полегшують дитині ранкові прощання

  • ·         Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
  • ·         Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите. 
  • ·         Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла. 
  • ·         Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне. 
  • ·         Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку. 
  • ·         Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Визначення готовності дитини до навчання в школі

Download
Готовність дитини до навчання в школі.pd
Adobe Acrobat Document 5.5 MB


Пам’ятка для батьків

Як спілкуватись з дітьми раннього віку

üДотримуйтесь послідовності у  своїх діях – не забороняйте дитині те, що ще вчора їй дозволяли.

üПоводьтесь з дитиною ввічливо, адже вона засвоює ту модель поведінки, яку ви їй демонструєте.

üСпівпрацюйте з дитиною, утім не керуйте нею,позаяк накази й різкі заборони можуть спровокувати спалах агресії

üУведіть чітку систему заборон, які допоможуть подбати про безпеку дитини (приміром, не брати сірники, не включати газ тощо). Таких заборон має бути не багато, аби дитина легко їх запам’ятала.

üФормулюйте будь – які заборони чітко і конкретно. Пам’ятайте, що ліпше пояснити їй заборону словами на кшталт  «Гаряче!» або «Брудно!», ніж не аргументовано крикнути «Не можна!» або «Відійди!».

üРозширюйте репертуар поведінки дитини. Приміром, розповідайте, як можна розв’язувати ті чи ті конкретні проблем, показуйте на власному прикладі варіанти реакції на позитивні і негативні події.

üНе будьте надмірно суворими і не принижуйте дитину, коли караєте її.

üПроявляйте терплячість у будь-яких ситуаціях.

üЧастіше кажіть дитині, що Ви її  любите.


Психосоматичні захворювання у дошкільників

Поширеною є думка про те, що якщо хвороба є, то її слід лікувати. Проте іноді батьки стикаються з тим, що застуда, кашель, нежить, запалення горла в дитини раптово зникають у перший же вихідний день або початку шкільних канікул. Буває ї навпаки: під час максимально ефективного лікування симптоми хвороби не зникають, а далі проявляються протягом тривалого часу. У такому разі складно пояснити «чудесне зцілення» дитини чи її «застрягання в хворобі». Відповідь на ці явища наступна: у такому разі спрацьовує психосоматичний механізм запуску захворювання.

Психосоматика – напрям у медицині (психосоматична медицина) і психології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення та перебіг соматичних (тілесних) захворювань.

Особливістю психосоматичного захворювання є його переривання, раптове видужання у момент розв’язання психологічної проблеми або під час одержання очікуваного результату, наприклад уваги з боку батьків.  Причин прояву психосоматичних хвороб багато, але основні – це несприятливі умови для формування особистості та ранні психологічні травми, які заважають дитині адаптуватися в соціумі: сім’ї, дитячому садку тощо. Зазвичай дитина застосовує такі усвідомлювані способи взаємодії з дорослими: прохання, звертання, спроби тактильного контактування. Якщо подібні заходи не спрацьовують, тоді дитина «вмикає» неусвідомлювані механізми регуляції, найпотужнішим з яких є хвороба. Підвищена температура і кашель гарантовано привернуть увагу і забезпечить комплекс дій, спрямованих на задоволення потреб дитини.

Захворювання дитини підчас адаптації до дитячого садка

До окремої групи психосоматичних хвороб належать захворювання, які проявляються під час відвідування дитячого садка. Навіть загартована, здорова дитина раптово кожних два-три тижні підхоплює застуду. Причиною такого явища може бути складний процес пристосування організму до нових видів вірусів та бактерій, зниження імунітету. Проте зазвичай, якщо частота і тривалість захворювання не зменшується протягом півроку, то їх спричиняють психосоматичні чинники.

Малюк, якій фізіологічно або психологічно неготовий до відвідування дитячого садка, потрапляє в складну ситуацію. Його організм зазнає значних навантажень, через що не може швидко відновлюватися. Окрім того дитина не отримує необхідного вітамінного та «душевного» живлення, що й спричиняє захворювання.

Практичні психологи рекомендують віддавати дитину до дошкільного навчального закладу після трьох років. У цьому віці вона вже готова роз розширювати коло свого спілкування, виявляти соціальну активність починати ставати автономною. Саме тому малюк, якого привели до садка раніше, має більшу схильність до проявив психосоматики.

Також варто враховувати індивідуальну психологічну готовність малюка. Зазвичай дитина, яка отримала пологову травму або має спадкові захворювання, затримку мовленнєвого або психоемоційного розвитку, потребує особливо делікатного введення в умови дитячого садка.

Важливим моментом підготовки до дошкільного закладу є оволодіння дитиною навичками самообслуговування та спілкування.

Розмежування психосоматичних захворювань та симуляції хвороб

Коли дитина спеціально намагається бути хворою, вона застосовує новий образ – симуляцію захворювання. Від психосоматики симуляція відрізняється усвідомленням того, що відбувається, і відсутністю або перебільшенням реальних больових відчуттів, об’єктивних симптомів. Симуляцію зазвичай застосовують діти віком від п’яти років. Під час цього періоду в дитини також може виникати надмірне фантазування, яке дорослі часто сприймають як умисну брехню.

Симуляція поганого самопочуття може бути скопійована з дорослих, якщо її практикують у сім’ї  як спосіб маніпулювання іншими. Саме тому, якщо є докази того, що хвороба дитини «театральна» і не існує насправді, не варто раптово викривати малюка, ліпше скористуватися наступними рекомендаціями:

-         Спробуйте зрозуміти, чому дитина використала захворювання як форму протесту.

-         Запропонуйте дитині варіанти реалізації її потреби в увазі, емоційній підтримці, запобігаючи використанню нею статусу хворої.

-         Пояснюйте причини своїх відмов чи заборон на щось (наприклад довго грати з гаджетами, лежати перед телевізором тощо). Пропонуйте альтернативні варіанти проведення дозвілля в кожній окремій ситуації.

-         Надайте дитині можливість самостійно вирішувати, зізнаватися в симуляції захворювання чи зберегти все в таємниці.

 

Отже батьки мають усвідомлювати, що інколи вони самі провокують виникнення психосоматичних захворювань у дитини.  Бути уважним до дитини, її потреб та інтересів потрібно постійно, а не лише тоді, коли вона хворіє.

 (за матеріалами О.Бернадської «Психосоматичні захворювання у дошкільника», журнал «Практичний психолог: дитячий садок» №10/2013)

 

Download
Як полегшити адаптацію малюка до дошкіль
Adobe Acrobat Document 163.6 KB
Download
Порушення поведінки у дітей.pdf
Adobe Acrobat Document 1.3 MB